Радиодетали

Короткі відомості про Печенізький район

Печенізький район розташований в північно-східній частині Харківської області на відстані 50 км від обласного центру —
м. Харкова.

Місцевість району  є кордоном двох великих історико-культурних зон — лісостепу й степу.

Клімат — помірно-континентальний, середньорічна температура повітря складає 7,8 С.

Загальна площа території району — 467, 5 кв. км. Основна її частина — сільськогосподарські угіддя — 30, 08 тис. га, в т.ч. ріллі — 24, 4 тис. га; пасовищ — 3, 9 тис. га; сінокосів — 2,6 тис. га.

Печенізький район — надзвичайно багатий на природні ресурси.

Родючі чорноземи займають 63% його території.

Дубових, соснових лісів та інших лісовкритих площ — 9,1 тис. га, що становлять п’яту частину від загальної площі території району.

Відмінною особливістю району є його значний природоохоронний фонд, який займає 24% території і включає в себе 5 заповідних об’єктів.

Водні ресурси представлені Печенізьким водосховищем з площею дзеркала  3,6 тис. га і річкою Сіверський Донець, їх береги — мальовнича курортна зона, на якій розміщені бази відпочинку і є можливість подальшої розбудови курортно-туристичної інфраструктури.

Чисельність населення району становить 11 тис. чоловік.

 

Історична довідка

 

Рік Подія
100-35 тис. років тому заселення території району первісною людиною
5-2 тис. років тому на території району мешкають люди - носії ямної, катакомбної, бондарихінської культур (мисливці, збирачі, власники дрібної рогатої худоби)
Кінець 2 тис. –кінець 7 ст. до н. е. територію району заселяють кіммерійці
600-300 рр. до н.е. господарі печенізьких степів - скіфи-орачі
300 р. до н.е. – 300 р. н.е. на території району панують алани
Із 500 р. н.е. територія району входить в склад об’єднання слов’янських племен-антів
600-700 рр. територія входить в склад Аварського каганату
700-895 рр. територія разом із осілим населенням аланами перебуває в складі Хозарського каганату. Місця поселень того часу виявлені у Печенігах, Мартовій, Кицівці
895-1050 рр. територію захоплюють печеніги і на місці сучасного селища створюють столичне стійбище – резиденцію глави народу, а вся округа навколо в радіусі 50-70 км отримує статус столичної області і назву Печенізьке поле, від чого вся територія мешкання печеніг – від Дунаю до Дону і від Приазов’я до сучасного міста Курськ теж придбала назву Печенізьке поле
1050-1240 рр. господарі нашого краю - половці
1111, 1116, 1129 рр. походи на половців київських князів Володимира Мономаха і його сина Мстислава Великого, зруйновано всі кріпості і городища на берегах Донця в нашім краї, в тому числі в Кочетку, на Бубонистій горі, на Саловій горі
1185 р. нашим краєм на половців в напрямку сучасного Ізюма пройшли дружини Новгород-сіверського князя Ігоря
1240-1365 рр. наш край - кочовище татаро-монголів
1365-1500 рр. наш край - в складі Великого князівства Литовського
Із 1500 рр. Печеніжчина ввійшла в склад Російської держави.
1646 р. виникнення поселення Печеніги
1647 р. виникнення поселення П’ятницьке (Козача Бабка)
1653 р. перша писемна згадка про Аркадіїську Богородичну пустелю — невеликий чоловічий монастир, що розташувався напроти Мартового на правому березі Дінця
1666 р. виникнення козацької слободи Мартове (Амартоветь, Мартовети)
1817 р. організація військового поселення згідно указу царя Олександра І, Печеніги стають полковим центром, в окрузі якого розташовується Таганрозький (з березня 1826 року Белгородський) уланський полк
1869 р. після скасування військового поселення військове містечко в Печенігах перебудовують на в’язницю — Новобєлгородську центральну каторжну тюрму (Новобєлгородський централ). Функціонувала до 1918 року. Через неї пройшло біля 35 тис. в’язнів — вихідців з Кавказу (біля 15%), росіян і українців (біля 60%), поляків (біля 10%), осіб інших національностей (біля 5%).
1918-1919 рр. в нашім краї діяв найбільший на Харківщині повстансько-партизанський загін із місцевих жителів, що боролись проти фашистських окупантів і білогвардійців.
1923 р. створено Печенізький район
1928-1933 рр. в районі організовано 59 колгоспів
1932-1933 рр. голодомор, померло біля 5 тис. мешканців району (12% від всіх жителів).
1932 р. створено Печенізьку машинотракторну станцію
1936 р. створено Артемівську МТС
1936-1939 рр. три склади керівництва райкому партії, райради, міліції, НКВД, господарських та ін. установ майже в повному складі було репресовано
Кінець листопада 1941 р. окупація правобережної частини району фашистами
З 10 червня 1942 року район загарбано повністю
1942-1943 рр. на Печеніжчині діяв партизанський загін під керівництвом Білоконя І.Г.  і група підпільників під керівництвом Склярова О.
1942-1943 рр. повністю спалено фашистами села Богородичне і Троїцьке, загинуло багато місцевих жителів
1941-1945 рр. на фронт призвано біля 6 тис. жителів району, понад 4 тис. загинуло або пропало безвісті
11 лютого 1943 р. перше визволення Печеніг. З 11 серпня 1943 року – друге і остаточне.
1959-1964 рр. будівництво Печенізького водосховища
1964 р. район ліквідовано, його територія ввійшла в склад Чугуївського, Великобурлуцького та Шевченківського районів.
13 грудня 1991 р. відновлено Печенізький район

Печенізький район: історія та сьогодення

   Історія Печеніжчини вдягнена у посивілий вінок давнини, кожна стрічка якого – то незабутня подія, сповнена неабиякого значення у розвитку нашої малої батьківщини. З точки зору істориків, заселення нинішньої території району розпочалося ще   близько 7000 літ тому. Досить повно в минулому столітті проводилось археологічне дослідження району, завдяки чому були виявлені і вивчені матеріальні залишки людської діяльності. Науковці: І.П. Костюченко, Б.А.Шрамко, Б.П.Зайцев, І.І.Ляпушкін, Д.Я.Тєлєгін, Є.В.Пузаков, І.Н.Луцкевич, В.К.Міхєєв, А.С.Федоровський, Ю.В.Буйнов, М.В.Любічев в період 1948-2000 років біля населених пунктів Печеніги, Кицівка, Мартова, Троїцьке (Комсомольське), Артемівка провели археологічні розвідки і розкопки та виявили викопні рештки зі стоянок і поселень епохи неоліту, бронзового віку, скіфських часів, а також салтівської культури.

Детальніше...

Їх життя пов’язане з Печеніжчиною

pro1Семирадський Генріх Іполитович - академік Імператорської Академії мистецтв (1873), член-кореспондент французької Академії витончених мистецтв (1889), майстер пензля (24.10.1843р. – 23.08.1902 р.)

У другій половині XIX століття картини історичного живописця Генріха Семирадського користувалися винятковою популярністю. Поява його полотен на виставках у Санкт-Петербурзі та Москві, Римі та Парижі, Варшаві та Кракові, Відні та Празі, Філадельфії і Мельбурні викликало бурхливий суспільний інтерес, перетворювалося на події, яскраве явище культурного життя.

Детальніше...

Офіційний сайт Печенізької районної ради

Автор дизайна Антон Балабай ( E-mail: soad.contender2@mail.ru)